Юрій Жулавський. На Срібній планеті. Рукопис з Місяця: ; редакція Миколи Зерова/ Пер. з пол. Леоніда та Валерії (Вероніки) Пахаревських.
– К.: Сяйво, 1927. – 330 с. – (Бібліотечка всесвітнього письменства) — 3100 прим. — 1 крб. 80 коп.
Сергій Родзевич. Юрій Жулавський та його місячна трилогія: («На Срібній планеті», «Звитяжець», «Стара земля») – с.5-31
На Срібній планеті: рукопис з Місяця: – с.32-328
Юрій Жулавський. Звитяжець: Повість / Пер. Сидіра Сакидона. – К.: Сяйво, 1928. – 324 с. — 3100 прим.
Юрій Жулавський. Стара земля: Повість / Пер. В. Томашівського; спр. прізвище — Микола Хомичевський)– К.: Сяйво, 1928. – 280 с. — 3100 прим.
Сайт "Архів фантастики" + Л. Коломієць. Український художній переклад та перекладачі 1920–30-х років. Вінниця: Нова Книга. 2015 + НБУВ
]
Часопис "Життя і революція" №10/1928 Ю. Меженко "Трилогія Жулавського"
*
Tin-tina Antonina:
Знаю, що всі ви зараз про інше думаєте, але от що писав про "Місячну трилогію" Жулавського Лем (це перша частина, бо досить багато писав). Увага, там будуть спойлери:
Уже наш старий, скромний самотній працівник Єжи Жулавський зумів створити куди більше у своїй «Місячній трилогії». Кінцева частина першого тому «На Срібній планеті», а пізніше весь другий том «Звитяжець» — це ж-бо теж у певному сенсі історія культурної інволюції відприску людства, який оселився на Місяці. Буде повчальним перегляд цієї старої, понад півсторічної книжки , — коли порівняльним тлом служить нам «Зореліт» Браяна Олдіса.
Жулавський теж не сам сконструював матрицю, які відтискає взаємини місячного людства, оскільки цей роман мав бути алегорією месіанського типу. Молодий землянин Марек, самотній космонавт (як ми сказали б сьогодні), прибувши на Місяць, був ототожнений з легендарно очікуваним селенічним Месією: Старим Чоловіком —автором (оповідачем) першого тому твору. Змирившись із накинутою йому роллю передбаченого святим письмом Звитяжця, Марек намагається втілити в життя план, який має звільнити людей від напасті шернів, місячних тубільців, а також поліпшити основи їхнього суспільного буття. Проте Марек переоцінив свої сили; спершу похід проти шернів є переможним, але потім він мусить відступити під їхнім натиском. Тоді Марек довідується, що снаряд, яким він мав повернутися на Землю, зник. На ньому відлетіло двоє людей, дальшу долю яких зображає останній том трилогії. Вони належали до братства скептиків, які запевняли, що історія про земне походження людей — чистісінька вигадка, а справжньою їхньою колискою є зворотний бік Місяця; тож, щоб дістатися туди, запустили снаряд. Марек, змушений зостатися, береться за другу частину планів, всупереч дедалі сильнішому опору місячних землевласників, бо його програма перешкоджає їхнім інтересам. Роман показує драматичний епілог його зусиль лише у формі трьох чергових літописних звітів. Перша, ортодоксальна, називає Марека негідним самозванцем, що накликав на людей самі тільки біди й нещастя; його прилюдна страта була заслуженим покаранням. Зв’язаного Марека заколола Ігезаль, дочка первосвященника Малагуди (яка, додамо, безнадійно кохала Марека). Друга версія — виразна карикатура звіту професійного історика — помпатичними абзацами наслідує ідеал наукового об’єктивізму. Третя є продовженням релігійного міфу; з його книгами він співвідноситься так, як Новий Заповіт зі Старим. Навмисна подібність доходить до кульмінації в останніх словах: мучеництво Звитяжця не було даремним — було Спасінням; воскреснувши з могили, він відлетів до земної вітчизни.
Найбільше в романі застаріла його мова. Згідно зі шкалою вартостей, притаманною часам модернізму, позбавлена оздоб проста проза погано свідчила про мистецькі вартості твору. Звідси у Жулавського маньєризми, вигадлива фраза, з вишуканим літературним слововжитком, вона свідчить лише про те, що автор піддався моді свого часу, але не про те, що мусив піддатися їй. Це видно, наприклад, з трьох по-різному стилізованих літописних звітів, які замикають книжку. Якби Жулавський писав нейтральним стилем, лексично й синтаксично ненав’язливим, подібно, наприклад, до Веллса (обидва творили більш-менш одночасно), під його пером постав би твір, що міг бути зіркою першої величини у світовій фантастиці. Мені нічого невідомо про те, чи роман Жулавського перекладався іншими мовами — принаймні, бібліографія НФ його не занотовує . (Начебто перекладалася німецькою). Те, що тоді виникало в Європі як наукова фантастика, не може рівнятися з «Місячною трилогією»; так, наприклад, книжки Курда Лассвіца не мають жодної літературної вартості.
(Моя примітка -- я, звичайно, описала історію українського перекладу трилогії, дуже дякую своїм мудрим друзям за допомогу!)
*
Сергій Родзевич. Юрій Жулавський та його місячна трилогія: («На срібній планеті», «Звитяжець», «Стара земля») – с.5-31
